Обмін на гроші.Розгляну пропозиції від покупця.
==
ЗАБА́ШТА Василь (1918-2006). "Ню в інтер'єрі". 1960-1970і. олія на полотні. 120*90 см. підпис справа внизу.
Андеграунд Нонконформизм Авангард Неофициальное искусство Нонконформізм Неофіційне мистецтво

ЗАБА́ШТА Василь Іванович (18. 07. 1918, х. Бабенків, нині с. Бабенкове Ізюм. р-ну Харків. обл. – 20. 04. 2016, с. Дешки Богуслав. р-ну Київ. обл.) – живописець, педагог і громадський діяч. Батько Галини та Ростислава Забашт. Нар. художник України (1999). Срібна (2007) та золота (2008) медалі АМУ. Член НСХУ (1951). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бойові нагороди. Навч. у Харків. худож. училищі (1938–39; викл. Я. Головашев, К. Грипич) та худож. інституті (1945–47; викл. С. Бесєдін), Київ. худож. інституті (1947–51; викл. К. Трохименко, В. Касіян, В. Костецький, Г. Меліхов). Від 1952 працював у ньому (нині Нац. академія образотвор. мистецтва і архітектури): 1960–68 – керівник майстерні побут. живопису, 1972–78 – декан живопис., графіч. і скульптур. факультетів, від 1980 – професор кафедри живопису і композиції, від 1993 – керівник навч.-твор. майстерні пей-заж. живопису. Кер. худож. студії Жовтн. палацу культури (Київ, 1952–76). Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. худож. виставок від 1949. Персон. – у Києві (1957, 1999–2009). Працював у Т-ві охорони пам’яток історії та культури України (1972–85). Співорганізатор та чл. правління Всеукр. громад. організації «Зелений світ» (1989–94). Осн. галузь – станк. живопис. Майстер істор.-жанр. картини, портрета, пейзажу та натюрморту. Живописна манера З. еволюціонувала від мінорно-хроматич. до мажорно-світлонос. колориту, акцентованої звучності барв. Надавав естет. самоцінності барвистому, багатошаровому пастоз. малярству. Автор низки статей, кн. спогадів «Світ очима художника» (К., 2009). Серед учнів – І. Вишеславська-Макарова, Т. Голембієвська, В. Гурін, П. Колісник, О. Морозова, О. Одайник, В. Реунов, М. Романишин.