Хто не мріяв про справжнє кохання? А ще й таке, що само знайшлося, саме прийшло й оселилося? Хіба мало з нас, сидячи вдома, на самоті, тихенько молилися про своє, нехай навіть маленьке, але щастя? І що воно, щастя?
Щастя- це горнятка на кухні: велике- для тата, менше- для мами, а ще менші- для дітей. Це плетені купці та лапатий сніг за вікном. Коли всі разом, коли всі проблеми розв'язуються, як у щасливому сніг.
Хтось скаже: не буває! Але й дійсно, "Хто повірить Елеонорі Чайці?"- це казка. Справжнє різдвяне диво, здійснення заповітних мрій і втілення солодких бажань. Мрія.
А ще ця книжка про вчительку- розумну, добру, справжню вчительку, яку люблять діти і яка любить дітей. І такі вчителі справді живуть посеред нас, тільки ми їх, напевно, не помічаємо.