Ріпак - джерело доходу та стабілізатор зернової сівозміни.

Ріпак забезпечує 11 місяців надґрунтового покриву, що обмежує шкідливий вплив вітрової та водної ерозії на ґрунти впродовж вразливих зимових місяців без потреби у додаткових витратах і робочому навантаженні.

Пшениця, вирощена після ріпаку, забезпечує приблизно на 10% вищий врожай, ніж пшениця після пшениці. Фомоз, склеротиніоз, переноспороз і фузаріозне в'янення є вкрай частими за коротких сівозмін зернових. Сприятливий вплив ріпаку на сівозміну зернових пояснюється винятково ефектом «зрізування». Розкладання решток ріпаку, багатих на глюкозинолати, призводить до утворення токсичних сполук, здатних пригнічувати патогенні грибкові утворення, що зберігаються у ґрунті.