Примарні обриси острова в блакиті моря. Олія мандарина. Таємничі пейзажі, дюни, тераси. Абсолю ракітника.
Таємний притулок у підвалин грота Енкантада, приховане килимом з рожевих гіацинтів, де ми загубилися в лабіринтах поезії Камоенса. Акорд гарденії. Мускусна пристрасть, диявольська усмішка в колисанні пальмового листя. Абсолю жасмину. Ялівцеве відлуння тісно переплелося з ваніллю, я поспішаю зануритися у вируючі води радості у вихорі ветивера. Медові промені огортають несміливе пробудження жасмину. Ilha do Mel - спогад про кохання, потамовані бажання і забуття.