виконують завдання цивільного захисту, виникає необхідність
проведення певних видів робіт із застосуванням вибухових детонацій,
наприклад, руйнування елементів будівельних конструкцій при ліквідації
наслідків надзвичайних ситуацій; створення проходів у завалах, обвалах;
переміщення великих мас ґрунту при обладнанні переправ на замерзлих
водяних перепонах; ліквідація заторів на річках, захист гідротехнічних
споруд під час льодоходу тощо.
Крім того, досвід діяльності підрозділів цивільного захисту з
ліквідації надзвичайних ситуацій останніх років показую актуальність
проблеми,які більше як 60 років після закінчення Великої Вітчизняної
війни на територіях, де велися бойові дії, знешкоджують і знищують
боєприпаси, що не вибухнули.
У мирний час, згідно Закону України „Про правові засади
цивільного захисту” від 24 червня 2004 року № 1859-IV, інших чинних
нормативно-правових документів, знешкодження вибухонебезпечних
предметів, виконання інших вищезазначених видів організовує
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи через
уповноважені органи і підрозділи оперативно-рятувальної служби МНС
України. Кожному підрозділу при цьому призначається район (область,
сільський район і т.п.), на території якого проводяться роботи з
очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів. Для
знешкодження боєприпасів, що не вибухнули, в МНС України створені
спеціальні піротехнічні підрозділи.
Історія відкриття вибухових речовин починається з глибокої
давнини. Протягом багатьох століть єдиною відомою людству
вибуховою речовиною був димний порох. Пріоритет відкриття пороху є
спірним для багатьох країн. Так, англійські дослідники вважають, що
першою людиною, яка повідомила про чорний порох, був англійський
чернець і вчений Роджер Бекон (1216-1284 рр.). Італійський історик
Майнері, оспорюючи пріоритет Роджера Бекона, доводить, що порох був
відомий жителям Болонії у 1216 р. Німці приписують честь відкриття
пороху ченцю Бертольду Шварцу (1354 р.). Деякі дослідники пріоритет
відкриття пороху приписують китайцям, інші  арабам.
Під час Великої Вітчизняної війни підривні роботи застосовувалися,
як в оборонних, так і в наступальних боях. Наприклад, при вимушеному
відході наших військ у глиб країни молодший лейтенант Семен Бойков 8
липня 1941 р. разом із собою підірвав міст через річку Березину,
знищивши при цьому ворожі танки, що встигли ввірватися на міст.
Молодший лейтенант Бойков став першим Героєм Радянського Союзу
періоду Великої Вітчизняної війни.
Сапери влітку 1941 р. підірвали греблю Дніпровської ГЕС, не
дозволивши німцям використовувати її у своїх цілях.
У битві за Сталінград сапери, використовуючи тунелі і пробиваючи
підземні галереї, не раз завдавали по ворогу удари з-під землі. Першу
таку атаку в Сталінграді провели два відділення саперів під
командуванням Володимира Дубового та Івана Макарова. Вони мали
завданням підірвати опорний пункт, з якого німці обстрілювали Волгу.
Чотирнадцять діб "угризалися" в землю сапери, ведучи підземну галерею
під німецько-фашистські позиції. Коли тунель було доведенодо місця
розташування противника, сапери заклали та підірвали 3 тонни
вибухових речовин. Споруда противника злетіла в повітря.
При знятті блокади Ленінграда сапери майора Бобикіна 15 січня
1944 р. під сильним вогнем ворога проробили три проходи у
протитанковому рові, забезпечивши атаку наших танків.
У ході наступу військ сапери не раз "штурмували" залізобетонні
вогневі споруди противника. За одну тільки ніч з 24 на 25 січня 1944 р.
під Ленінградом у Гатчині було підірвано 16 дотів противника.
Поряд із застосуванням вибухових речовин у ході бойових дій вони
стали широко застосовуватися в народному господарстві як
найважливіший засіб для виконання найбільш трудомістких і важких
робіт. Вибухи використовуються в гірській промисловості при розробці
вугілля, руди та інших корисних копалин, при будівництві
гідротехнічних споруд, при проходженні тунелів, у боротьбі з лісовими
та степовими пожежами і т.п. Заслуговують на увагу дві серії унікальних
спрямованих вибухів, зроблених у 1966-1967 рр. в районі урочища
Медео з метою захисту міста Алма-Ата від селевих потоків. Першу серію
вибухів було зроблено 21 жовтня 1966 р. Було підірвано понад 5000 тонн
вибухових речовин. Другу серію вибухів було здійснено 14 квітня 1967
р. – будо підірвано близько 4000 тонн вибухових речовин. У результаті
вибухів було створено греблю висотою 90 метрів і шириною в основі
400-500 метрів. Дамба надійно захистила місто від заносу селем.
Раніше у Радянському Союзі піротехнічні підрозділи частин
цивільної оборони знешкодили і знищили близько 4,5 мільйонів різних
боєприпасів, зокрема 650 тисяч авіаційних бомб.
До виконання даної роботи не можна залучати особовий склад, що
не пройшов спеціальної підготовки і не здав заліків зі знання конструкції
боєприпасів та їх підривників, а також організації робіт при
знешкодженні і знищенні боєприпасів, що не вибухнули, інших
вибухових робіт.
Цей навчальний посібник розроблений авторським колективом з
метою допомогти особовому складу навчальних закладів МНС України у
підготовці спеціалістів для означених підрозділів.
При проведенні підривних робіт широко застосовуються вибухові
речовини (ВР) та засоби підривання (ЗП). Завдання, що виконуються за
допомогою вибухових речовин, називають підривними роботами, які є
однією з головних галузей спеціальної підготовки сил цивільного
захисту України.