Ґрейс Адамс жила, кохала, раділа. Та куди все поділося? Їй сорок п’ять, і вона на межі. Її шлюб тріщить по швах, перспективна кар’єра втрачена, і найболісніше — донька-підліток заборонила навіть наближатися до себе. Сьогоднішній величезний затор стає для Ґрейс останньою краплею. Тож вона кидає автівку і просто йде.

Через увесь Лондон Ґрейс прямує до доньки. У її шістнадцятий день народження жінка хоче сказати, що мама поруч, що, навіть упавши на саме дно, завжди можна піднятися. Ґрейс Адамс не сумнівається та крокує вперед, адже вона надзвичайна. Її чоловік і дочка колись так думали. Але, здається, забули. Час нагадати їм. І, що найголовніше, — нагадати собі.