Розповідь у книзі ведеться від імені кількох жінок. Рейчел Уотсон - головна героїня, представляється як 32-річна алкоголічка, яка щодня сідає в поїзд до Лондона, щоб приховати від своєї сусідки, що дає їй притулок свою безробітність. Рейчел подобається спостерігати за людьми навколо, адже їхнє життя видається їй більш радіснім, нім її власне.

Але одного разу в цьому безтурботному раю, яким вона уявляє їхню оселю, дівчина побачила дещо шокуюче. Вона розповідає про побачення поліції. Але їй не вірять ...

Головна героїня - дуже неприємна жінка, які до того ж вдається наступати на всі розкладені навколо неї граблі. Чоловіки тут відсунуті навіть не на другий, а на третій план. Вони не те щоб карикатурні, але і недостатньо тривимірні, щоб бути цікавими.

«Дівчина на поїзді» аж ніяк не книга із серії «хто вбив Лору Палмер». Письменницю більше цікавить внутрішній монолог забитої Рейчел і амбітною Меган. Тому що обидві вони - дівчата зломлені, з надривом, яких у світі багато. І якщо ви впізнаєте себе в них, спробуйте пошукати допомогу у хорошого лікаря і відновити свій спокій.