Для тих хто любить та цікавиться історією козацтва Переяславщини та України є книга для себе або на подарунок: «КОЗАЦТВО ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКУ: походження, персоналії, події, факти». Якщо людині, котрій ви шукаєте подарунок, реальність здається цікавішою за художню вигадку, раджу зупинити вибір на цій ілюстрованій книзі. Видання 2021 р., загальним обсягом 280 стор.
Читачам пропоную поринути в історію козацтва Переяславського полку, який виник близько 1625 р. Зважаючі на те, що українське «рицарство» з’явилося набагато раніше, визнав доречним на початку I-го розділу, конспективно зупинитися на його витоках для того щоб краще зрозуміти такий своєрідний соціумний феномен, як козацтво.
У 2-му підрозділі (I-го розділу) висвітлюється походження, етнічний склад, формування, статус, права та привілеї переяславської козацької верхівки – переважно полковників. З’ясовуються їхні особливості становища, клановість, ментальність, комерція, комплекс господарств, власність, специфіка геральдичної атрибутики, тощо. Крім етнічних українців старшина Переяславського полку формувалася з покозачених осіб, які за своїм походженням були іноземцями з Польщі, Греції та Придунав’я (Волощини, Молдови, Сербії), а генеалогічне коріння деякі з них «доводили» з Німеччини, Литви, Риму, здебільшого аби підкреслити свої знатність та аристократизм. Також у хронологічному порядку простежується реєстр полковників.
У 3-му підрозділі (I-го розділу) показано процес становлення рядового козацтва. Описано зайнятость «військового стану» у господарстві, торгівлі, ремеслах, промислах, тощо. Прослідковуються непрості взаємовідносини козацтва з російською вояччиною.
У II-му розділі висвітлюється персональний склад переяславської полкової та сотенної старшини (обозних, суддів, писарів, осавулів, хорунжих, отаманів та сотників). Описуються їх повноваження, маєтності та участь у військових походах. До Переяславського полку входили сотні: полкові, Баришівська, Басанська, Березанська, Бориспільська, Бубнівська, Вороньківська, Гельмязівська, Домонтівська, Золотоніська, Іркліївська, Канівецька, Кропивнянська, Леплявська, Піщанська, Трахтемирівська, Яготинська.
На початку III-го розділу схарактеризовані укріплення переяславської фортеці, реконструйований зовнішній вигляд міста та його передмість, а також розглядається зброярня і військовий арсенал Переяслава у XVII – XVIII ст.
У 2-му підрозділі (III-го розділу) простежується військово-політична боротьба Якима Сомка за створення «незалежного» Лівобережного гетьманату у 1660 – 1663 рр. та Переяславське повстання 1666 р.