Count Basie – Каунт Бейсі (справжнє ім’я Вільям Джеймс Бейсі (William James Basie); народився 21 серпня 1904 року в м. Ред-Бенк, штат Нью-Джерсі – пішов із життя 26 квітня 1984 року в м. Холлівуд, штат Флорида) – видатний джазовий піаніст, органіст, керівник біг-бенду. Бейсі одна із найзначніших фігур в історії свінгу. Зробив блюз універсальним жанром – в його оркестрі звучали різні блюзи – швидкі, повільні, трагічні, гротескні. Основа оркестру Каунта Бейсі – чудова ритм-група, яка забезпечувала взаємодію мідних та язичкових духових інструментів і створювала необхідний фон під час виконання соло. У цю прославлену оркестрову групу входили такі майстри: Walter Page (контрабас), Philly Joe Jones (ударні), Freddie Green (ритм-гітара) та сам Count Basie (фортепіано). Введення ритм-гітари дозволило змінити звичний стиль джазового супроводу, зробивши його гнучкішим і чуйним відносно солістів оркестру й сприяло встановленню фоур-біта (з 4 майже однаково акцентованим частками у кожному такті), як норми виконання у джазі. Особливо виділялася техніка барабанщика Philly Joe Jones, що полягає у використанні тарілки hi-hat для забезпечення основної метричної пульсації замість великого барабана, що дозволила істотно пом’якшити тембр звучання ударних інструментів у біг-бенді. Іншим важливим елементом у звучанні ритм-групи була точна й надійна техніка “крокуючого баса”, що замінила фортепіанний акомпанемент лівої руки й додала “розкачки” оркестровому свінгу. Каунт Бейсі часто, ще з кінця 1930-их років, надавав перевагу легким і невимушеним аранжуванням. Звучання оркестру завжди відрізнялося використанням рифової техніки, що було характерним для багатьох ансамблів Південного Заходу США. Такий тип оркестрового акомпанементу надавав повну свободу видатним солістам оркестру Бейсі – сурмачам Harry Edison, Buck Clayton, тромбоністам Benny Morton, Dicky Wells, саксофоністам Hershel Evans і Lester Young. Абсолютно різні манери виконання саксофоністів, Lester Young та Hershel Evans, надавали звучанню оркестру особливого розмаху, напруги та драматизму. Всіх цих солістів яскраво представлено на записах 1937 – 1941 років на фірмах “Decca Records” і “Vocalion”, що стали одними з найкращих записів джазу.

Пластинка из коллекции. Состояние отличное.